ПАМ'ЯТНА ДАТА.
4 лютого 1877 р. в с. Москалівка Роменського повіту Полтавської губернії народився український археолог і мистецтвознавець Микола Омелянович Макаренко.
У науковому доробку М. О. Макаренка понад 150 праць з мистецтвознавства, музеєзнавства, археології. Свою першу книгу "Археологические исследования 1907-1909 гг." М. Макаренко присвятив батькові.
Початкову освіту отримав у сусідньому селі Перекопівка, а продовжив навчання у Лохвицькій гімназії (1897 р.), потім у Петербурзькій школі технічного малювання барона А. Штиглиця (1902 р.), а у 1903-1905 рр. - в Археологічному інституті (Санкт-Петербург). У 1905-1919 рр. - дійсний член цього інституту.
Паралельно працював у навчальних закладах Cанкт-Петербурга: у Школі Товариства заохочення мистецтв (1906-1917 рр.), помічником інспектора (заступником) у школі Імператорського товариства заохочення мистецтв (1906-1910 рр.), викладачем малювання загальнорисувальних класів (1908-1914 рр.) і лектором з техніки та історії давньоруського мистецтва (з 1912 р.). Проводив екскурсії, займався виданням збірників, описом художніх та історичних предметів, що мали цінність. Секретар Комісії Музею Допетрівського мистецтва і побуту від початку його створення (1909-1917 рр.). У 1906-1912 рр. - викладач малювання у Першому реальному училищі, у 1912-1914 рр. - викладач історії мистецтв у художній школі Товариства заохочення мистецтв, у 1912-1919 рр. - викладач курсу російського мистецтва на Вищих жіночих архітектурних курсах. Обраний членом Російського археологічного товариства, Полтавської вченої архівної комісії, Московського археологічного товариства. У 1910-1919 рр. - заступник Комісії з вивчення орнаменту народів Росії при Російському географічному товаристві. Вивчав творчість російського енциклопедиста Михайла Ломоносова. У 1917 р. брав участь в експедиції Російської АН з вивчення та охорони пам'яток мистецтва і старовини у м. Трабзоні (Туреччина). На початку 1919 р. разом із Б. К. Реріхом, переїхавши до Києва, М. О. Макаренко зайнявся архітектурно-історичним описом храмів і захистом їх від руйнації. Доцент, потім професор кафедри історії матеріальної культури Університету Св. Володимира. У 1920-1924 рр. - організатор і перший директор Музею західного і східного мистецтва - Музею Б. і В. Ханенків.
У 1920-1930 рр. М. О. Макаренко - член-кореспондент кількох реріховських організацій в Америці, Європі, Індії. Почесний радник Гімалайського інституту наукових досліджень "Урусвати". У 1930-ті роки працював на різних посадах в Академії наук України. Викладав у Київському інституті художників.
15 грудня 1937 р. М. О. Макаренка заарештовують втретє як учасника "кадетсько-монархічної повстанської організації" і постановою "трійки" засуджують до вищої міри покарання. 4 січня 1938 р. його стратили в м. Томськ.
4 лютого 1877 р. в с. Москалівка Роменського повіту Полтавської губернії народився український археолог і мистецтвознавець Микола Омелянович Макаренко.
У науковому доробку М. О. Макаренка понад 150 праць з мистецтвознавства, музеєзнавства, археології. Свою першу книгу "Археологические исследования 1907-1909 гг." М. Макаренко присвятив батькові.
Початкову освіту отримав у сусідньому селі Перекопівка, а продовжив навчання у Лохвицькій гімназії (1897 р.), потім у Петербурзькій школі технічного малювання барона А. Штиглиця (1902 р.), а у 1903-1905 рр. - в Археологічному інституті (Санкт-Петербург). У 1905-1919 рр. - дійсний член цього інституту.
Паралельно працював у навчальних закладах Cанкт-Петербурга: у Школі Товариства заохочення мистецтв (1906-1917 рр.), помічником інспектора (заступником) у школі Імператорського товариства заохочення мистецтв (1906-1910 рр.), викладачем малювання загальнорисувальних класів (1908-1914 рр.) і лектором з техніки та історії давньоруського мистецтва (з 1912 р.). Проводив екскурсії, займався виданням збірників, описом художніх та історичних предметів, що мали цінність. Секретар Комісії Музею Допетрівського мистецтва і побуту від початку його створення (1909-1917 рр.). У 1906-1912 рр. - викладач малювання у Першому реальному училищі, у 1912-1914 рр. - викладач історії мистецтв у художній школі Товариства заохочення мистецтв, у 1912-1919 рр. - викладач курсу російського мистецтва на Вищих жіночих архітектурних курсах. Обраний членом Російського археологічного товариства, Полтавської вченої архівної комісії, Московського археологічного товариства. У 1910-1919 рр. - заступник Комісії з вивчення орнаменту народів Росії при Російському географічному товаристві. Вивчав творчість російського енциклопедиста Михайла Ломоносова. У 1917 р. брав участь в експедиції Російської АН з вивчення та охорони пам'яток мистецтва і старовини у м. Трабзоні (Туреччина). На початку 1919 р. разом із Б. К. Реріхом, переїхавши до Києва, М. О. Макаренко зайнявся архітектурно-історичним описом храмів і захистом їх від руйнації. Доцент, потім професор кафедри історії матеріальної культури Університету Св. Володимира. У 1920-1924 рр. - організатор і перший директор Музею західного і східного мистецтва - Музею Б. і В. Ханенків.
У 1920-1930 рр. М. О. Макаренко - член-кореспондент кількох реріховських організацій в Америці, Європі, Індії. Почесний радник Гімалайського інституту наукових досліджень "Урусвати". У 1930-ті роки працював на різних посадах в Академії наук України. Викладав у Київському інституті художників.
15 грудня 1937 р. М. О. Макаренка заарештовують втретє як учасника "кадетсько-монархічної повстанської організації" і постановою "трійки" засуджують до вищої міри покарання. 4 січня 1938 р. його стратили в м. Томськ.
Комментариев нет:
Отправить комментарий