ПАМ'ЯТНА ДАТА.
2 лютого 1866 р. в селі Есмань Глухівського повіту на Чернігівщині (тепер селище Червоне Глухівського району Сумської області) в родині дрібного службовця народився Микола Прокопович Василенко, учитель, викладач, вчений, попечитель Київського учбового округу, міністр освіти і мистецтв в уряді гетьмана Скоропадського.
На рубежі двох століть він бере участь у підготовці «Енциклопедичного словника» Брокгауза і Ефрона, до якого готує низку статей: «Пугачёвщина», «Поземельная община в России», «Литовско-русское государство», «Малороссия», «Уния и униатская церковь в пределах Польши и России».
У 1916 р. вийшла друком його фундаментальна монографія «Очерки по истории Западной Руси и Украины», що охоплювала період від Люблінської унії (1569 р.) до російсько-українського договору (1654 р.). А ще раніше найбільший резонанс викликало його дослідження «К истории малорусской историографии и малорусского общественного строя» (1894 р.) — одне з перших у національній історіографічній науці.
Очолює Комісію зі складання біографічного словника діячів України (до 1923 р.), Комісію з вивчення західноруського і українського права, товариство працівників (до 1926 р.), Історичне товариство Нестора Літописця, входить до складу Архівної ради, Археологічної комісії, Всеукраїнського археологічного комітету, Комісії краєзнавства, Комісії з видання пам’яток письменства, мови та історії. 18 липня 1921 р. Миколу Прокоповича Василенка обирають президентом Всеукраїнської Академії Наук.
2 лютого 1866 р. в селі Есмань Глухівського повіту на Чернігівщині (тепер селище Червоне Глухівського району Сумської області) в родині дрібного службовця народився Микола Прокопович Василенко, учитель, викладач, вчений, попечитель Київського учбового округу, міністр освіти і мистецтв в уряді гетьмана Скоропадського.
На рубежі двох століть він бере участь у підготовці «Енциклопедичного словника» Брокгауза і Ефрона, до якого готує низку статей: «Пугачёвщина», «Поземельная община в России», «Литовско-русское государство», «Малороссия», «Уния и униатская церковь в пределах Польши и России».
У 1916 р. вийшла друком його фундаментальна монографія «Очерки по истории Западной Руси и Украины», що охоплювала період від Люблінської унії (1569 р.) до російсько-українського договору (1654 р.). А ще раніше найбільший резонанс викликало його дослідження «К истории малорусской историографии и малорусского общественного строя» (1894 р.) — одне з перших у національній історіографічній науці.
Очолює Комісію зі складання біографічного словника діячів України (до 1923 р.), Комісію з вивчення західноруського і українського права, товариство працівників (до 1926 р.), Історичне товариство Нестора Літописця, входить до складу Архівної ради, Археологічної комісії, Всеукраїнського археологічного комітету, Комісії краєзнавства, Комісії з видання пам’яток письменства, мови та історії. 18 липня 1921 р. Миколу Прокоповича Василенка обирають президентом Всеукраїнської Академії Наук.
Комментариев нет:
Отправить комментарий