ЦІКАВИЙ ФАКТ.
У минулому році вийшла книга В. Домонтович. Спрага музики: Вибрані твори / Передмова, упорядкування В. Агеєвої. — К. : КОМОРА, 2017. — 448 с. Цю неймовірно стильно видану книжку
до снаги опанувати тільки тим, хто в темі, тобто людям, які люблять не
просто літературу, а історію літератури. Кілька оповідань і романізованих
біографій, а також нарис "Болотяна Лукроза", де йдеться про літературне
середовище 1920-х років.
Нарис
Петрова демонструє читачеві суб'єктивний погляд на багатьох знаних
письменників. От, наприклад, візьмімо Олександра Олеся. Більшість любить
його поезії, адже вони досить прості для сприйняття і щоб їх зрозуміти,
не треба високо мудрувати. "О слово! Стань мечем моїм!" – каже Кандиба,
проголошуючи погляд на літературу як, по суті, на пропаганду. Але не
всі і не завжди визнають справедливість такого погляду. Петров,
наприклад, і не визнавав: "Олесь
— ветеринар. Що спільного має ветеринарія з поезією?.. [...] Але я не
припускаю, що між ветеринарією й поезією було щось спільне. В кожнім
разі, не більше, як між віршами Олеся й поезією". Звісно, це тільки
погляд, насправді ж дискутувати про те, що слово повинне і що не повинне
робити, можна без кінця (і так воно і є досі. З найсвіжішого – ось: У нас слухають патріархів і письменників).
Особливо цікавими у книжці "Спрага
музики" видаються романізовані біографії, зокрема Петров писав про про Пантелеймона Куліша, Марка Вовчка,
Вацлава Ржевуського, Франциска Ассизького та ін. Це версія життя якоїсь людини з погляду іншої людини. У специфічному
стилі подання інформації і є вся краса.
http://chytatsky.blogspot.com/2017/09/blog-post_19.html
Комментариев нет:
Отправить комментарий