Сумщина видавнича / Sumy Publishing

РОЗПОВІДАЮТЬ ДОКУМЕНТИ.

Дукарські технології чи людський фактор? Що перемагає?

З історії культури поліграфічного виробництва

На світанку друкарства взаємини видавців з поліграфістами укладалися по-різному. Деякі підприємці-видавці були одночасно і власниками друкарень, в яких випускали книжки «своїм накладом» або на замовлення інших осіб. Великі колективні видавці мали свої друкарні і запрошували до них майстрів. Відомі випадки, коли частина обладнання належала замовникові-видавцеві, а інша друкареві-виконавцеві замовлень. Грошові розрахунки між замовниками і друкарнями нерідко доповнювалися угодами про розподіл між ними тиражу книги.

Якщо навіть майстер добре знав усі виробничі процеси, він не зміг би в такі терміни справлятися самостійно, без спеціалізованих працівників. Збільшення обсягу виробництва зумовило появу постійних кадрів спеціалізований підмайстрів і поступове перетворення напівмануфактурних підприємств у справжні мануфактури. Серед працівників друкарень були складальники, пилкарі («батирщики»), прасарі; до роботи залучалися ливарники шрифту, рисівники, гравери, розбірники, рудники, оліфлені майстри, писарі   та некваліфіковані допоміжні робітники. Кожен верстат обслуговували складальник, прасар, пилкар і підмайстер для підготовки паперу. Найближче до верстата стояв пилкар, наносячи двома «пилками» фарбу на щойно складену форму, поруч, напевне, коректор, в глибині – майстри-складальники. Коректура велася під час друкування.

Зі збільшенням виробничих потужностей зростало число верстатів. До роботи залучались учні з числа вільних людей. Протягом одного дня набиралася і видруковувалася лицева сторона одного аркуша і половина примірників зворотної, протягом другого дня додруковувалася решта зворотної, а тим часом коректори вичитували аркуш, який мав друкуватися наступного дня. Таким чином, з кожного верстата виходило за два дні по аркушеві.

Після надрукування всіх аркушів тієї чи іншої книжки був потрібен певний час на їх просушування, і тоді майстри платні не отримували, а лише харчі. Час на комплектування і фальцювання книжок не встановлювався, але майстри самі прагнули, щоб це відбувалося якомога швидше, аби їхній заробіток не зменшувався через простій.

У першій половині XIX ст. в Росії був покладений початок заміні друкарських верстатів друкарськими машинами. Перша друкарська машина була куплена в Лондоні. Наприкінці 20-х років XIX ст. виробництвом друкарських машин в Росії займалася Олександрівська мануфактура.

Друга половина XIX ст. для поліграфічної промисловості була періодом технічного перевороту, у друкарнях широко запроваджуються машини. Технічний переворот приводить до переходу до великого фабричного виробництва. Характерною особливістю процесу машинізації полігра­фічної промисловості в другій половині XIX ст. було те, то він базувався на іноземній техніці. Німець Ф. Кеніг у 1811–1814 побудував першу швидкісну друкарську машину, а американці Р. Хое (1856) і У. Буллок (1863) винайшли ротаційний верстат. Пізніше з’являється лінотип – машина яка відливає цілі набірні матриці (винахідник – німець О. Моргенталер), а на початку 20-го ст. – офсетний друк, ксерографія і т. д. Організовані в Росії заводи для випуску поліграфічних машин не витримували конку­ренції іноземних фірм і припинили свою роботу. Але в цілому рівень друкарства був надзвичайно низький. В більшості друкарень працювали одна-дві машини, переважала ручна праця, низька була культура виробництва і поліграфічного виконання, погані умови праці. Талановиті винахідники не раз виготовляли пристрої, що дозволяли полегшити працю друкарів, підвищити її продук­тивність. Однак в умовах царської Росії ці винаходи не знайшли застосування.

У ХХ ст. в друкарнях формувались цехи основного виробництва (складальні, фотоцинкографські, стереотипні, виготовляння офсетних форм і форм глибокого друку, друкарські та брошурувально-палітурні) і допоміжного (наприклад, ремонтно-механічні).

Розповідають документи

В 1948 году областная типография намного повысила качество оформления полиграфического исполнения газеты. Особенно хорошо стали изготавливаться клише и клишерованные заголовки. Но наряду с этим бывают случаи плохого тиснения из-за некачественного отлива матриц в стереотипном цеху, особенно заглавных шрифтов а также загрязнения клише в связи с их плохой впайкой и (порой) не аккуратного их промыва печатником.

С переходом на работу по новому графику (к 5 часам) большинство номеров газеты до сих пор выходит с опозданием от 1 до 3 и (редко) до 4 часов. Причиною опозданий является то, что редакция несвоевременно сдает материал в набор, а также никакая квалификация наборщиков, линотипистов, которые некачественно набирают материал, при правке допускают много новых ошибок, что тормозит верстку и отлив матриц […].

Держархів Сумської обл., ф. Р-3460, оп. 1, спр. 2, арк. 80-87. Оригінал. Друкований примірник.