Поиск по этому блогу

РОЗПОВІДАЮТЬ ДОКУМЕНТИ.
Одним із проявів занепокоєння громадськості питанням народної освіти на межі XIX – ХХ ст. стало проведення безплатних народних читань, які проводилися з професорами та викладачами університетів, найпідготовленішіми викладачами міських гімназій та училищ і, як правило, супроводжувалися т. з. «туманними картинами». Вони користувалися  попитом і викликали увагу слухачів.
Сам термін «народні читання» вірно визначити неможливо. У різних країнах, в різні епохи, та навіть у різних місцевостях однієї й тієї ж країни, вони різнобічні. У вузькому тлумаченні це поняття означає публічні читання вже надрукованих книг та брошур, або публічні лекції.
Читання відбувалися здебільшого у приміщеннях навчальних закладів, найманих будинках, казармах. Іноді під час читань можна було почути музику та співи, іноді на додаток до читань влаштовувалися літературні вечори, загальнодоступні концерти, драматичні вечори.
Кількість читань протягом року коливалась між цифрами 10-47 в губернських містах, в повітових – 17-34, в селах показники були різними. 
У Роменському повіті в 1897–1898 навчальному  році читаннями було охоплено 9 населених пунктів, під час яких було розповсюджено лише 14 брошур та 132 картини (із загальної кількості по Полтавській губернії 314 брошур та 4088 картин на 81 читання). З кожним роком ці показники зростали.
Відомо, що протягом 1911 р. в Роменському повіті було проведено чотирма лекторами 107 читань, тобто на одного лектора припадало 27 читань. Кожне читання супроводжувалось роздачею листків та продажем за пільговими цінами (за півціни) брошур на прочитані теми. Такі видання роздавалися і під час консультацій і користувались особливим попитом.

Детальніше: Подоляка Н. С. Народні читання як форма позашкільної роботи в селах та містах Сумського краю на межі XIX – ХХ ст. / Н. С. Подоляка // Конотопські читання. – Конотоп, 2012. – Вип. III. – С. 130-136.


Комментариев нет:

Отправить комментарий