ПАМ'ЯТНА ДАТА.
13 листопада 1889 р. в містечку Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в селянській сім'ї народився Павло Михайлович Губенко (Остап Вишня) - відомий український сатирик і гуморист.
Перші друковані політичні фейлетони сатирика були направлені проти свавілля та розбою
білогвардійських банд, проти буржуазно-націоналістичних урядів та на
міжнародні теми "Демократичні реформи Денікіна", "Про велике чортзна-що", "Антанта", "Допекло!", "Горенько". На сторінках кам'янець-подільських газет "Народна воля" і "Трудова
громада" Павло Губенко з 2 листопада 1919 р. по 17 лютого 1920 р.
опублікував 36 різноманітних за тематикою і жанровими формами творів.
З квітня 1921 р. письменник на все життя зв'язав себе з українською
періодичною пресою, віддаючи їй усі свої сили, досвід і знання. Він
почав працювати в газеті "Вісті ВУЦВК". На сторінках "Вістей" в червні
1921 р. з'явився і фейлетон Павла Губенка "Як Антанті од Корфанті дуже
сильно нещастить". Його фейлетони, гуморески й усмішки друкуються в
газетах "Селянська правда", в додатках "Молоде село" та "Література,
наука, мистецтво". Писав Павло Михайлович швидко, легко й дотепно.
Уперше псевдонім "Остап Вишня", якому судилося назавжди стати
літературним ім'ям уславленого майстра сатири і гумору, з'явився під
усмішкою "Чудаки, їй-богу!" 22 липня 1921 р. на сторінках "Селянської
правди". Це була непретензійно, але влучно написана спогадальня, з літ
дитинства самого автора, усмішка, в основу якої покладено поширені на
селі жарти й бувальщини.
Перша книга Остапа Вишні "М. Твен — О. Вишня. Сільськогосподарська пропаганда" вийшла друком у 1923 р. У 20-ті роки виходять одна за одною десятки книг Остапа Вишні. Серед них
"Діли небесні" (1923), "Ану, хлопці, не піддайсь!", "Вишневі усмішки
(сільські)", "Кому веселе, а кому сумне", "Літературні усмішки" (1924),
"Вишневі усмішки кримські", музичний гротеск на чотири дії "Вій" (1925),
"Лицем до села", "Українізуємось", "Щоб і хліб родився, щоб і скот
плодився" (1926), "Вишневі усмішки кооперативні", "Моя автобіографія" та
"Вишневі усмішки театральні" (1927). У 1928 р. "Усмішки" Остапа Вишні
були видані в чотирьох томах.
Остап Вишня написав понад два десятки портретних нарисів про людей ухтинського табору. Після вимушеного десятирічного мовчання почався другий творчий період
письменника — 26 лютого 1944 р. вистрілила знаменита "Зенітка". Після цього одна за одною з'являються книги Остапа Вишні: "Самостійна
дірка" (1945), "Зенітка" (1947), "Весна-красна" (1949), "Вишневі
усмішки" (1950), "Мудрість колгоспна" (1952), "Вибране" (1954),
"Нещасливе кохання" (1956).
Письменник залишив нам автобіографічні гуморески "Отак і пишу",
"Великомученик Остап Вишня", "Все життя з Гоголем", "Моя автобіографія"
та щоденник "Думи мої, думи мої...".
Помер Остап Вишня 28 вересня 1956 р.
Комментариев нет:
Отправить комментарий