ЦІКАВИЙ ФАКТ.
Книга нашого земляка Леоніда Ушкалова "Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди" (К.: Дух і Літера, 2017) визнана кращою у XIX всеукраїнському рейтингу "Книга року 2017" у номінації "Нон-фікшн". До номінації потрапила і книга про нашого земляка: Віта Сусак "Олекса Грищенко: динамоколір" (К.: Родовід, 2017).
У книзі "Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди" на основі багатого джерельного матеріалу подано біографію
українського філософа й богослова Григорія Сковороди (1722—1794). Утім,
це не лише життєпис видатної людини — тут постає яскравий образ України
XVIII століття. Одинадцять розділів книги, в яких змальовано життя
Сковороди, обрамлені двома окремими сюжетами: «Prelude» й «Finale», що
покликані надати біографії Сковороди якомога більшої глибини, а також
показати його першорядну роль в українській духовній традиції.
Олекса Грищенко (Alexis Gritchenko, Алексей Грищенко, 1883-1977) –
живописець, художній критик, чия творчість найтісніше пов’язана з
Україною, Росією і Францією. В 1910-і рр. він розробив власний
мистецький напрямок – Динамоколір / Цветодинамос, базований на поєднанні принципів кубізму і формальної мови ікони.
Коли в пореволюційній Москві відкрили Музей живописної культури
(1919-1929), в ньому «динамоколір» Грищенка експонувався поруч з
«примітивізмом» О. Шевченка, «експресіонізмом» Кандинського і
«супрематизмом» Малевича. Чому динамоколір забули? Забутий – неважливий?
А хто пам’ятав Малевича, Бойчука, Богомазова у 1950-70-і? Чому
сучасники оцінювали динамоколір як самостійне явище в авангарді? Як далі
розвинулася творчість Грищенка, коли він залишив Москву у 1919, провів
два роки в Константинополі, помандрував до Греції, дістався до Парижа і
осів у Франції? Яке його місце серед представників Паризької школи? Яке
значення цього майстра для українського мистецтва ХХ ст.? Відповіді на ці та інші запитання шукає авторка Віта Сусак.
Комментариев нет:
Отправить комментарий