ПАМ'ЯТНА ДАТА.
24 квітня 1920 р. в селі Курмани Недригайлівського району на Сумщині в селянській сім'ї, де вже було дев'ятеро дітей народився український поет, перекладач, літературний критик, громадський діяч, лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка за книгу «Диво калинове» Дмитро Григорович Білоус.
Голодомор 30-х років привів юнака в дитячу трудову колонію до Антона Макаренка. По закінченні десятирічної школи вчився на філологічному факультеті Харківського університету. У червні 1941 року пішов добровольцем на фронт, був тяжко поранений. Після госпіталю працював у редакції радіомовлення для партизанів України, згодом у республіканському радіокомітеті, в журналі «Вітчизна». У 1945 році закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка та аспірантуру при кафедрі історії української літератури. Був заступником редактора журналу «Дніпро», завідував кабінетом молодого автора при Спілці письменників України.
Перша збірка Дмитра Білоуса побачила світ 1948 року. Називалася вона «Осколочним». Автора гаряче підтримав тоді сам Остап Вишня. «До письменницького загону!» - закликав він молодого поета-сатирика. З-поміж багатьох наступних збірок варто назвати «Веселі обличчя» (1953), «Тарасові жарти» (1964), «Альфи - не омеги» (1967), «Обережно: слово!» (1984); книжки для дітей - «Турботливі друзі» (1970), «Веселий кут» (1979), «Гриць Гачок» (1986), «За Україну молюся» (2000). Книжки Дмитра Білоуса для дітей особливо пізнавальні, вони позначені ясною поетичною мовою, непідробною емоційністю та образністю.
Дмитро Білоус - упорядник і редактор двотомної «Антології болгарської поезії», до якої ввійшло багато його власних перекладів. Твори самого поета перекладалися багатьма мовами зарубіжних країн.
Дмитро Білоус - почесний академік Академії педагогічних наук України, лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка, премій імені Лесі Українки та Максима Рильського.
https://sodbblog.wordpress.com/category/%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96-%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8-%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8F%D0%BC/24 квітня 1920 р. в селі Курмани Недригайлівського району на Сумщині в селянській сім'ї, де вже було дев'ятеро дітей народився український поет, перекладач, літературний критик, громадський діяч, лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка за книгу «Диво калинове» Дмитро Григорович Білоус.
Голодомор 30-х років привів юнака в дитячу трудову колонію до Антона Макаренка. По закінченні десятирічної школи вчився на філологічному факультеті Харківського університету. У червні 1941 року пішов добровольцем на фронт, був тяжко поранений. Після госпіталю працював у редакції радіомовлення для партизанів України, згодом у республіканському радіокомітеті, в журналі «Вітчизна». У 1945 році закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка та аспірантуру при кафедрі історії української літератури. Був заступником редактора журналу «Дніпро», завідував кабінетом молодого автора при Спілці письменників України.
Перша збірка Дмитра Білоуса побачила світ 1948 року. Називалася вона «Осколочним». Автора гаряче підтримав тоді сам Остап Вишня. «До письменницького загону!» - закликав він молодого поета-сатирика. З-поміж багатьох наступних збірок варто назвати «Веселі обличчя» (1953), «Тарасові жарти» (1964), «Альфи - не омеги» (1967), «Обережно: слово!» (1984); книжки для дітей - «Турботливі друзі» (1970), «Веселий кут» (1979), «Гриць Гачок» (1986), «За Україну молюся» (2000). Книжки Дмитра Білоуса для дітей особливо пізнавальні, вони позначені ясною поетичною мовою, непідробною емоційністю та образністю.
Дмитро Білоус - упорядник і редактор двотомної «Антології болгарської поезії», до якої ввійшло багато його власних перекладів. Твори самого поета перекладалися багатьма мовами зарубіжних країн.
Дмитро Білоус - почесний академік Академії педагогічних наук України, лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка, премій імені Лесі Українки та Максима Рильського.
Комментариев нет:
Отправить комментарий